Мотиви німецьких листівок в українській народній картині

Олена Сайдель

Діти, вбрані у традиційний німецький одяг, збирають квіти; типові села півдня Німеччини, ангели та русяві дівчатка з великими очима поруч з котами – це мотиви, які понад п’ятдесят років тому можна було побачити на картинах, написаних олійними фарбами, мало не в кожній українській сільській хаті. Тож як у Радянській Україні середини 1950-х років з’явився цей живопис, який іноді забороняли?

Ukrainische Volksmalerei
Зображення німецьких краєвидів та дітей у німецькому традиційному вбранні були особливо популярними і часто висіли на стінах українських осель.

Про це знає Олена Сайдель. Для вчительки з містечка Овідіополь, що поблизу Одеси, цей вид українського народного живопису став справжньою пристрастю. Приватна колекція Олени Сайдель є однією з найповніших в Україні. Вона часто виставляє народні картини у музеях та культурних центрах. «Більшість картин, написаних олійними фарбами, були створені в 40-х – 60-х роках минулого століття переважно непрофесійними українськими художниками», – пояснює жінка. Цікаво ось що: часто за основу народних картин брали мотиви поштових листівок, які радянські солдати привозили з нацистської Німеччини.

Художники та художниці часто використовували церату* як матеріал для написання картин олійними фарбами за мотивами німецьких листівок.

«Поштові листівки були трофеями, їх продавали на базарі. Деякі з них були підписані німецькою чи французькою мовами, інші були чисті», – каже Олена Сайдель. Оскільки мотиви листівок були для тодішньої України незвичними і часто зображували ідеальний світ, вони швидко стали популярними. Художники та художниці переносили їх на полотно. Якщо не було полотна – використовували церату, тканину зі старих матраців чи міцну фанеру, яку називали «дихт», від німецького слова «щільний, товстий».

Радянські солдати привозили з Німеччини навіть підписані листівки, зберігали їх як воєнні трофеї чи продавали на чорному ринку у Радянській Україні.

Олена Сайдель показує картину, написану яскравими олійними фарбами, на якій зображено дівчину, що сидить на галявині. Дівчина вбрана у традиційний німецький одяг, її голову прикрашають квіти. Поруч стоїть олень, якого вона довірливо обіймає. «Картини з цим мотивом висіли мало не в кожній українській сільській хаті, я пам’ятаю це ще з дитинства», – розповідає Олена Сайдель. Ще одним популярним мотивом був ангел, який розправив крила над двома дітьми. «Цей сюжет був дуже поширений у Європі, а в Україні це було щось нове, сюжет з ангелом швидко став невід’ємною частиною сільського народного живопису», – пояснює жінка. Часто такі картини висіли у дитячих кімнатах над ліжком. Олена захоплено розповідає про цей унікальний культурний феномен, коли мотиви з поштових листівок знайшли своє відображення в українському народному живописі. Саме цьому феномену український історик і мистецтвознавець Олександр Найден присвятив свою книгу-дослідження «Народна картина „Ангел стереже дітей“».

Мотив з довоєнної Німеччини, який попри заборону копіювали і продавали у Радянській Україні. Поштові листівки друкували з німецьких зразків на фотопапері і розмальовували вручну аніліновими фарбами.

Також відтворювали листівки, привезені з Другої світової війни, у вигляді невеликих фотокарток. Так з’явилися невеликі вручну розмальовані листівки із зображеннями закоханих пар, одягнених у стилі Німеччини 20-х років, біблійних сцен чи німецьких сіл з вітаннями російською мовою. Цей так званий «самвидав» розповсюджували нелегально. Західні мотиви нацистської Німеччини, яку тільки-но перемогли, були заборонені у Радянському Союзі, що лише сприяло їхній популярності і поширенню.

Багато листівок, привезених з Німеччини, вже були підписані і колись відправлені поштою.

Олена Сайдель знаходила листівки з оригінальними мотивами, народні картини та листівки «самвидаву» на блошиних ринках. «Я продовжую пошуки, – каже Олена Сайдель, – кожна річ унікальна, належить до культурної спадщини України і має зв’язок з з Німеччиною».

*Церата – те саме, що клейонка (Прим. пер.]

З німецької переклала Юлія Сайдель.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

RSS
Слідкуйте за блогом електронною поштою
Іра Петер на Інстаграм