Пов`язане

Щиро вітаємо!

На ці сторінці починаючи з червня Ви можете ознайомитись з дописами Іри Петер – цьогорічною стипендіаткою програми «Міська письменниця» в Одесі.

Неймовірна історія повернення додому

Сьогодні таких людей як Олена Бібер, в Україні рідко можна зустріти. Своє життя вона прожила саме у тому селі, яке поблизу Чорного моря понад 200 років тому заснували її німецькі предки. Друга світова війна вирвала Олену Бібер та її сім’ю з півдня України. До 1954-го року вони були у Берліні, а потім далеко від батьківщини, на сході Радянського Союзу. Часто жінка була за крок  від загибелі – від снаряду, від голоду чи обмороження. В своєму будинку в селі Нейбурґ, що розташоване за 30 кілометрів на південь від Одеси, Олена Бібер розповіла мені історію свого життя, незвичайну і водночас типову для німців з України.  

Продовжити читання “Неймовірна історія повернення додому”

«Ми досі біженці»

Ноам Партом належить до так званого «третього покоління» в Ізраїлі. Її дідусь та бабуся втекли від націонал-соціалістів з Центральної та Східної Європи до Ізраїлю. Україну– країну, в якій під час Другої світової війни було вбито понад мільйон євреїв – поетеса та майстриня перформансу Ноам Партом вперше відвідала у вересні цього року з нагоди Міжнародного поетичного фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ. Ця подорож змінила її погляд на покоління нащадків біженців в Ізраїль та єврейських емігрантів з Радянського Союзу. Про свої враження 35-річна Ноам поділилася з Ірою Петер, нині міською письменницею в Одесі, Україна.

Продовжити читання “«Ми досі біженці»”

«Історія одного єврея в часи Радянського Союзу»

Роман Шварцман: його ім’я відоме далеко за межами України та і з Німеччиною його повязують безліч спільних проєктів та дружб. Він є співзасновником та головою Асоціації колишніх в’язнів гетто і концтаборів в Одесі, і ось уже понад 30 років він відстоює права та честь тих, хто пережив Голокост. З ним я поспілкувалася про те, чому своє життя він описує як типове для радянського єврея, як він пережив гетто в Бершаді, маленькому містечку на північ від Одеси та про його зв’язок зі Стівеном Спілбергом.

Продовжити читання “«Історія одного єврея в часи Радянського Союзу»”

Про німців Бесарабії

„Основна ідея Бесарабії близько 200 років тому полягала у тому, що сюди прибували різні народи, приносили свої знання, ділилися ними і збагачували одне одного економічно і культурно», – розповідає Олена Меньшикова. Ми сховалися від сонця під одним з багатьох дерев на ринковій площі містечка Тарутине, що розташоване за 150 кілометрів на південний захід від Одеси, в самому серці Бесарабії. Повз нас проходять усміхнені люди в яскравих традиційних костюмах, у повітрі – аромат смаженої їжі, зусібіч лине музика, що кличе до танцю. Ми стоїмо посеред «Бессарабського ярмарку» – своєрідного свята культур і найважливішого фестивалю року. Тут сьогодні я відчую «основну ідею», про яку говорить германістка Олена Меньшикова.

Продовжити читання “Про німців Бесарабії”

Зізнання у коханні

Про тебе я чула ще до нашої зустрічі, кажуть, ти жвава і злодійкувата. А ще гарна і дотепна. Однак твоє почуття гумору стало мені зрозумілим не одразу. Я не знала: цієї миті ти жартуєш чи кажеш серйозно? Але з самого початку ти була привітною і неймовірно щирою. Можливо, все тому, що ти поєднала у собі багато різних культур – українську, французьку, італійську, німецьку, єврейську, грецьку та інші.

Продовжити читання “Зізнання у коханні”

Мотиви німецьких листівок в українській народній картині

Діти, вбрані у традиційний німецький одяг, збирають квіти; типові села півдня Німеччини, ангели та русяві дівчатка з великими очима поруч з котами – це мотиви, які понад п’ятдесят років тому можна було побачити на картинах, написаних олійними фарбами, мало не в кожній українській сільській хаті. Тож як у Радянській Україні середини 1950-х років з’явився цей живопис, який іноді забороняли?

Продовжити читання “Мотиви німецьких листівок в українській народній картині”

«Німецький острів в Одесі»

Від свого заснування у 1794 році Одеса була багатонаціональним містом. Перші градоначальники прибули з Неаполя і Парижа, пізніше на культуру та економіку міста на березі Чорного моря вплинули і німці, греки, євреї. І нині осередки польської, французької, італійської, грузинської, єврейської та грецької національностей визначають культурний ландшафт цієї української метрополії.

Такі організації, як «Відергебурт», «Німецька молодь в Одеському регіоні» репрезентують німецьку меншину міста. Особливе місце посідає «Баварський дім, Одеса». Впродовж майже 30 років він прокладає міст між Україною та Німеччиною на культурному та економічному рівнях. Однак його створення певним чином пов’язане з Центральною Азією та Сибіром. Як саме і які функції виконує зараз Дім – про це я дізналася під час розмови з його директоркою Марією Дегтяренко.

Продовжити читання “«Німецький острів в Одесі»”

Одеський Бабин Яр

22 жовтня 1941 р. радянські партизани підірвали штаб румунських та німецьких окупантів в Одесі. Внаслідок цього загинуло 67 людей, серед них 16 румунських та четверо німецьких офіцерів. Жадаючи помсти, окупанти загнали євреїв у дев’ять казарм з боєприпасами на околиці міста та підпалили їх. Близько 25 000 осіб, переважно жінки, діти та люди похилого віку єврейського походження, були спалені живцем. Ті, що відважувалися на втечу, були розстріляні або ж підірвані в повітрі. Я поспілкувалася з Марілуїзою Бек, директоркою Центру ліберальної сучасності відділу Східної Європи, про те, чому ця «одеська різанина», як і більшість інших подібних трагедій в Україні, ледь відомі широкому загалу та як берлінський осередок Центру ліберальної сучасності  хоче привернути увагу сучасників до цього злочину.

Продовжити читання “Одеський Бабин Яр”

Батьківщина не має нічого спільного з національністю

«Я й гадки не мала, що мій батько був німцем», — каже Ельвіра Плеська-Зебольд після того, як ми присіли на лавку біля Одеської опери. Вона дістає папку з пожовклого картону та рваними кутами. І ось до рук нам потрапив чорно-білий портрет молодого чоловіка. «Це він», — промовила вона. Про його походження вона дізналася лише тоді, коли вона хотіла подати документи на навчання в один з університетів Москви наприкінці 50-х років. Її мати застерігала її: «Твій батько був німцем і через це в тебе можуть виникнути труднощі». Лише декільком німцям було дозволено навчатися в Радянському Союзі і, звісно, не в Москві чи тодішньому Ленінграді. Можливість навчатися ця цілеспрямована жінка все ж отримала, хай і не в Москві, а в маленькому російському містечку.

Продовжити читання “Батьківщина не має нічого спільного з національністю”