Над дверима у фоє — напис «Ласкаво просимо», праворуч від нього — оголошення про Німецький мовний диплом. Разом з Баварським домом цей освітній заклад є другим «німецьким острівцем» в Одесі. Це школа, яку відвідують понад 900 учнів та учениць, тут вони вивчають німецьку мову як першу іноземну з першого класу аж до закінчення школи. Вже понад 60 років спеціалізована школа № 90 І-ІІІ ступенів ім. О. С. Пушкіна з поглибленим вивченням німецької мови є чи не єдиним навчальним закладом такого спрямування в Одеській області. Тільки тут школярі можуть скласти іспит для отримання Німецького мовного диплому, аби після закінчення школи мати можливість одразу вступити до німецькомовного університету.
Продовжити читання “Німецька мова в Одесі: один день у незвичайній школі”Категорія: Одеса
Три причини, через які ви будете ненавидіти Одесу
Перлина Чорного моря, Париж Сходу, Південна Пальміра, столиця гумору — скромними одеситів назвати важко. Ймовірно, що всі ці витончені наймення вони самі собі вигадали. На позначення їхньої хвальковитої натури навіть є вираз «одеські потни». Його використовують для опису людей, які занадто люблять вдавати з себе тих, ким вони насправді не зовсім є. Це, однак, ще далеко не все, що ви повинні дізнатись про Одесу, аби всім серцем зненавидіти це місто на півдні України.
Продовжити читання “Три причини, через які ви будете ненавидіти Одесу”Ґюльдендорф хоче повернути свою історичну назву
Ґуґл знає вже про Ґюльдендорф. Якщо ввести цю назву у пошуковій системі, то першим результатом буде село Красносілка, що розташоване на північ від Одеси. Деякі мешканці села Красносілка – такою є офіційна назва Ґюльдендорфа з 1945-го року – хочуть повернути назву, яку селу колись дали німецькі колоністи. Чому і як місцева влада розглядає можливість народного голосування – про це я спілкувалася з сільською головою та однією з активісток Ґюльдендорфа.
Продовжити читання “Ґюльдендорф хоче повернути свою історичну назву”Амбасадор одеської кухні
«А нам все равно, а нам все равно – Пусть боимся мы волка и сову» – кожна людина, що жила у Радянському Союзі, знає цю пісню. Російський актор Юрій Нікулін у 1969-му році заспівав її в радянському комедійному фільмі «Діамантова рука», який згодом став культовим. І коли я заходжу в парк ресторану «Дача» в Одесі, я одразу ж згадую дитинство, і мене огортає відчуття легкості.
Вибір музики – не випадковий, адже саме так мають тут почуватися гості: ніби вони огорнуті ковдрою безтурботності. Про унікальність місця, особливості одеської кухні та антисемітизм у Радянському Союзі я говорила з Савелієм Лібкіним – одним з найуспішніших рестораторів України, справжнім одеситом та власником ресторану «Дача».
Продовжити читання “Амбасадор одеської кухні”Зізнання у коханні
Про тебе я чула ще до нашої зустрічі, кажуть, ти жвава і злодійкувата. А ще гарна і дотепна. Однак твоє почуття гумору стало мені зрозумілим не одразу. Я не знала: цієї миті ти жартуєш чи кажеш серйозно? Але з самого початку ти була привітною і неймовірно щирою. Можливо, все тому, що ти поєднала у собі багато різних культур – українську, французьку, італійську, німецьку, єврейську, грецьку та інші.
Продовжити читання “Зізнання у коханні”
